Про нас

Методична кафедра вчителів початкових класів

 КЗ «Маріупольська спеціалізована школа

 з поглибленим вивченням новогрецької мови

І-ІІІ ступенів№ 46

Маріупольської міської ради

   Донецької області»

   Кафедра вчителів початкових класів сприяє забезпеченню неперервності педагогічної освіти, здійснює прогноз обсягів і напрямів професійної підготовки вчителів, формує потребу і здатність особистості до самонавчання, що є надзвичайно актуальним на сучасному етапі розбудови українського суспільства. 

Методична проблемна тема кафедри
"Формування ключових життєвих компетентностей учнів початкових класів шляхом використання елементів етнопедагогіки"

ОРГАНІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ КАФЕДРИ ВЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ

      Кафедра вчителів обирає голову. У навчальному році проводиться не менш  4-х засідань кафедри вчителів; практичний семінар з організацією тематичних відкритих уроків, позакласних заходів. 
       Засідання кафедри вчителів оформляються у вигляді протоколів. В кінці навчального року методична рада аналізує роботу кафедри і приймає на зберігання план роботи, протоколи засідань кафедри, звіт про виконану роботу. Дане положення затверджується на педагогічній раді. Термін дії не обмежений.

ОСНОВНІ ПРІОРИТЕТИ В РОБОТІ КАФЕДРИ ВЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ

1.Науково-методичний і психолого-педагогічний супровід навчально- виховного процесу, використання технологій випереджаючої освіти з метою стимулювання креативності учнів в школі І-го ступеня.

2.Системне відстеження психолого-педагогічного статусу учнів та динаміки їх розвитку. 

3.Активне впровадження вчителями інтерактивних технологій, активізація самостійної роботи школярів. 

4.Моніторинг якості навчання та творчої компетентності школярів. 

5.Підготовка педагогічних кадрів до творчого використання інноваційних технологій та реалізації завдань креативної освіти. 

6.Зміцнення фізичного, психічного та психологічного здоров’я школярів, використання здоров’єзберігаючих освітніх технологій. 

7.Персоніфікація післядипломної педагогічної освіти вчителів. 

8.Підвищення професійної та загальнокультурної компетентності вчителів та її впливу на рівень учнівських досягнень.

    Сьогодення вимагає розв'язання у системі методичної роботи й таких завдань, як сприяння виробленню в учителів умінь і на­вичок самостійної роботи з метою безперервного підвищення своєї кваліфікації та вдосконалення педагогічної майстерності.

ПОЛОЖЕННЯ ПРО ГОЛОВУ КАФЕДРИ 

ВЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ

         Голова шкільної кафедри вчителів початкових класів:

1) чітко й конкретно визначає зміст роботи кафедри відповідно до цілей і завдань методичної роботи закладу, визначених програмою його розвитку, науково-методичною проблемою, нормативною базою, методичними рекомендаціями всіх рівнів;

2) визначає пріоритетні напрями роботи, завдання кафедри, функціональні обов’язки його членів;

3) складає план роботи кафедри на навчальний рік на аналітико-діагностичній основі;

4) активізує і систематизує роботу кафедри, організовує науково-дослідницьку, експериментальну, інноваційну роботу вчителів;

5) відповідає за ведення належної документації кафедри;

6)  готує і проводить загальні засідання кафедри (4 рази на рік);

7) організовує взаємовідвідування уроків, виховних заходів;

8) організовує методичні виставки, видавничу діяльність членів кафедри, участь у професійних конкурсах, ярмарках педагогічних ідей;

9) збирає, аналізує і надає директору навчального закладу інформацію про результати проведених контрольних робіт, анкетувань і тестувань;

10) бере участь у вивченні напрямів виховної роботи, перевірки планів, ведення учнівських щоденників; підготовці та проведенні засідань педагогічної ради, нарад при директорові, педагогічних консиліумах;

11)  проводить діагностику вчителів початкових класів, здійснює її аналіз для корекції роботи кафедри;

12) за результатами роботи за рік подає аналітичний звіт директорові школи та визначає мету, завдання і зміст діяльності кафедри на наступний рік;

13) голова методоб’єднання – член методичної ради школи.

ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОБОВ`ЯЗКИ КЕРІВНИКА КАФЕДРИ

ВЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ

Керівник методичної кафедри:

1. Відповідає за:

а) планування, підготовку, здійснення та аналіз діяльності кафедри;

б) поповнення кейсу вчителя;

в) своєчасне впорядкування документації методичної кафедри та проведених заходів;

2. Разом з адміністрацією навчального закладу контролює:

а) виконання вчителями їхніх функціональних обов’язків;

б) підвищення науково-методичного рівня роботи.

3. Організовує:

а) взаємодію класоводів між собою та з іншими структурними підрозділами школи;

б) відкриті заходи, семінари, конференції, педагогічні читання тощо;

в) вивчення, узагальнення та використання на практиці передового педагогічного досвіду роботи вчителів;

г) консультації з питань методичної роботи.

4. Сприяє створенню та розвитку системи роботи вчителів.

АКТУАЛЬНІ ТЕМИ

ДЛЯ РОБОТИ КАФЕДРИ ВЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ

1. Робота з Державними стандартами початкової освіти.

2. Особистісно орієнтоване навчання в початковій школі.

3. Диференційований підхід до навчання – передумова успіш­ного розвитку та підвищення якості знань, умінь, навичок учнів.

4.Організація методичної роботи на діагностичній основі для інтенсивного розвитку творчості вчителів.

5. Інтерактивне навчання в початковій школі.

6. Інформаційні технології викладання предметів у початковій школі.

7.Педагогічні технології розвитку дітей молодшого шкільного віку, спрямовані на збереження здоров'я.

8.Розвиток ключових компетентностей молодших школярів у різних освітніх системах.

9.Технологія розвивального навчання в початковій школі.

10.Технологія розвитку критичного мислення в початковій школі.

11.Вивчення та реалізація основних положень нормативних і директивних документів про освіту.

12. Ознайомлення, вивчення та аналіз підручників, вироблення рекомендацій щодо їх впровадження.

13.Теорія і методика вивчення предмета.

14. Ефективність використання можливостей кабінету початкової школи.

15.Ознайомлення з новинками фахової літератури.

16.Підготовка учнів до олімпіад. Форми та методи роботи зі здібними та обдарованими дітьми.

17. Форми організації самостійної роботи учнів на уроках в школі і вдома.

18.Методи роботи щодо ліквідації прогалин у знаннях, уміннях та навичках учнів.

19. Методика організації та проведення сучасного уроку й виховного заходу.

20.Методи стимулювання навчальної діяльності учнів.

21.Оптимальні методи і прийоми здійснення моніторингових досліджень.

22. Робота з творчо обдарованими дітьми.

23. Створення належної психологічної атмосфери на уроці.

24.Створення умов для забезпечення санітарно-гігієнічних норм, боротьба з перевантаженням школярів домашніми завданнями.

25. Безвідміткова та відміткова система оцінювання в початковій школі.

26. Норми оцінювання навчальних досягнень учнів початкової школи.

27.Діагностика та самодіагностика. 

28.Розвивальне навчання як засіб розвитку пізнавальної актив­ності школярів.          

ФУНКЦІЇ ТА ФОРМА ПРОВЕДЕННЯ СУЧАСНОГО УРОКУ В СИСТЕМІ ОСОБИСТІСТО-ОРІЄНТОВНОГО НАВЧАННЯ

Проектування навчального процесу в особистісно орієнтованій системі навчання не обмежується тільки спеціальним конструюванням навчального матеріалу, яке б забезпечувало учню свободу вибору в роботі з цим матеріалом. Важливо, як цей матеріал учитель використовує на уроці.

Пильна увага до проблеми активності та пізнавальної самостійності школярів у процесі навчання, інтересу до знань є характерною для сучасного періоду розвитку школи. Закономірне підвищення вимог до рівня та якості освіти молодого покоління спонукає до пошуку нових шляхів удосконалення навчально-виховного процесу в загальноосвітній школі.

Сьогодні замало «давати знання». З перших днів у школі дитину необхідно вчити вчитися, вчити думати, вірити в розум дитини, її можливості, в її право здобувати знання радісно. Урок-дослід, урок-роздум, урок-диспут, урок-пізнання – це нові методи і прийоми, які владно входять сьогодні в школу.

Логічна завершеність, поєднання традиційних методів навчання із сучасними інтерактивними, інноваційними технологіями навчання, емоційність, активність як учителя, так і учнів – усе це є істотними ознаками сучасного уроку.

Урок був і залишається основним елементом навчального процесу, але в системі особистісно орієнтованого навчання суттєво змінюється його функція, форма організації. У цьому випадку урок підпорядкований не повідомленню та перевірці рівня знань (хоча й такі уроки потрібні), а виявленню досвіду учнів за ставленням до змісту матеріалу, який викладає вчитель.

Для цього вчитель, працюючи з класом у полілоговому режим, виділяє різні індивідуальні семантичні «коди» та, спираючись на них, відбирає ті, які найбільше відповідають науковому змісту знань, що підлягають засвоєнню.

Відомо, що логічні суттєві ознаки, зафіксовані у понятті, не завжди особистісно значущі для учня. Часто учень і вчитель по-різному сприймають один і той самий зміст. Виникає необхідність погодження цих сприймань, перекладу того змісту, яким володіє учень, на науковий зміст, тобто відбувається своєрідне «окультурювання» суб'єктного досвіду учня. Саме таке завдання має вирішувати вчитель за допомогою усього класу на уроці.

Робота на уроці з суб'єктним досвідом учня вимагає від учителя спеціальної підготовки: не просто вміння викладати свій предмет, а вміння аналізувати зміст того, чим уже володіє учень із запропонованої теми.

У цих умовах змінюється режисура уроку. Учні не просто слухають розповіді вчителя, а постійно співробітничають з ним у режимі діалогу, висловлюють свої думки, діляться своїм розумінням змісту, обговорюють те, що пропонують однокласники, за допомогою вчителя ведуть відбір змісту, закріпленого науковим знанням. Учитель постійно звертається до класу із запитанням типу:

• що ви знаєте про це?
• які ознаки властивості ви можете виділити (назвати, перелічити тощо)
• де ці ознаки, властивості, на вашу думку, можна використати?
• з якими з них ви вже зустрічалися? тощо.

У перебігу бесіди немає правильних (неправильних) відповідей, є різні позиції, точки зору, виділивши які, вчитель потім починає обробляти їх з позиції свого предмета, дидактичної мети. Він повинен не примушувати, а переконувати учнів прийняти той зміст, який він пропонує з позиції наукового знання. Учні не просто засвоюють готові зразки, а й усвідомлюють, яким чином вони отримані, чому в їх основі лежить той чи інший зміст, якою мірою він відповідає не тільки науковому знанню, а й особистісно значущим цінностям (індивідуальній свідомості). Таку роботу можна проводити тільки на уроці, на якому жорстко задано контекст та зміст бесіди, але їх передачу організовано як «зустріч» різного розуміння цього змісту, носієм якого є не тільки вчитель, а й самі учні. Науковий зміст народжується як знання, яким володіє не тільки вчитель, а й учень. Відбувається своєрідний обмін знанням, колективний відбір його змісту. Учень у цьому процесі є учасником його породження.

Саме такий урок можна назвати особистісно-орієнтованим. Під час його проведення учитель не просто чуйний до дітей, а разом з ними здійснює рівноправну діяльність щодо пошуку та відбору наукового змісту знання, яке підлягає засвоєнню. За таких умов знання, які необхідно засвоїти, стають особистісно значущими.